10 січня 1429 року, в день свого весілля з Ізабеллою Португальською, бургундський герцог Філіп Добрий заснував Орден Золотого Руна на честь Пресвятої Діви Марії та апостола Андрія. Орденський знак складається із золотої овечої шкури, над якою розміщений золотий кремінь з язиками полум'я, з синьою емаллю та девізом «Pretium laborum non vile» («Нагорода не поступається подвигу»). Існує ще один девіз – «Ante ferit quam flamma micet» («Удар наноситься раніше, ніж спалахне полум’я»). На австрійському варіанті знаку є ще напис «Non aluid» («Ніякий інший»). Після смерті чергового герцога бургундського Карла Сміливого (1433-1477), сина Філіпа, Орден перейшов до зятя Карла, австрійського ерцгерцога Максиміліана. За імператорства Максиміліана у Священній Римській імперії, володіння Габсбургів постійно розширялися: вони володіли Австрією та короною германських імператорів. В XVI столітті отримали ще й угорську корону Святого Стефана, а завдяки шлюбу Філіпа I з іспанською принцесою Йоанною заволоділи Іспанським королівством. Орден Золотого Руна став найвпливовішою лицарською організацією того часу. Серед 52 його кавалерів були королі Франції, Португалії, Угорщини, Шотландії та Польщі. У 1700 році смертю іспанського короля Карла II обірвалась династія Габсбургів в Іспанії, до влади в країні прийшов Філіп Анжуйський з династії Бурбонів. Однак цісар Карл VI, восьмий голова династії Габсбургів, не захотів відмовлятися від своїх прав на Іспанію, і незабаром розгорілась війна, яка охопила всю Західну Європу. В ході цієї боротьби Карлу VI у 1703 році вдалося вивезти архіви Ордену до Відня (зараз зберігаються в Державній Скарбниці й Духовній Скарбниці у Хофбурзі) . Бурбонська Іспанія не бажала змиритись з втратою архівів і продовжувала вважати Орден Золотого Руна своїм, а Габсбурги у Відні – своїм. У 1724 році спеціальний Конгрес в Камбрі розглядав дану суперечку, але безрезультатно. Врешті решт, було встановлено порядок «подвійного володіння», хоча фактично в 1748 році Орден Золотого Руна розпався на два: іспанський та австрійський, головою якого до цього часу вважається спадкоємець династії Габсбургів. Іспанська гілка налічує вже десять Великих Магістрів, серед яких була навіть одна жінка, Ізабелла II, королева Іспанії (1833-1868). Зараз головою Ордену є Хуан Карлос I, король Іспанії, народжений у 1938 році. Крім нього, Орден налічує ще одинадцять лицарів, серед яких іноземці: колишній король Бельгії Леопольд III, імператор Японії Хірохіто, король Бельгії Бодуен I, колишній король Греції Костянтин. Іспанська гілка прийняла знак Ордену без девізу. В Іспанії ним нагороджують як представників вищої знаті, так і просто видатних співгромадян. З 1812 року знаками Ордену стали нагороджувати некатоликів і навіть нехристиян (Орденом Золотого Руна був нагороджений герцог Веллінгтон, представник англіканської церкви, за допомогу Іспанії в боротьбі з Наполеоном). В Австрії Великими Магістрами були цісарі Франсиск I (1708-1765), Йосип II (1741-1790), Леопольд II (1742-1792), Франц II (1768-1835), Фердинанд I (1793-1875), Франц-Йосип I (1830-1916), Карл I (1887-1922). Зараз ним є ерцгерцог Отто, шістнадцятий голова династії Габсбургів-Лоррейн, народжений у 1912 році. До лицарів ордену також належать: Жан, Великий герцог Люксембурзькій, Альберт, принц Л’єжський та Бельгійський, Жан-Адам, кронпринц Ліхтенштейну, Анжело ді Колонья, принц та Великий Магістр Мальтійського ордену. Австрійська гілка ордену Золотого Руна зберегла, на відміну від іспанської, первинний аристократичний та релігійний характер: Орденом нагороджують тільки членів королівських сімей і вищу знать, що сповідають католицтво.
|
|