Сьогодні в Європі залишилося всього десять правлячих монархів. Реальної влади, яку мали їх предки, вони вже майже не мають, натомість, вдало привертають увагу ЗМІ не своїми науковими і політичними досягненнями, а скандалами, з якими часто бувають пов'язані.
В середині вересня 2008 року троюрідний внук останнього імператора Австро-Угорщини Карла I Ульріх Габсбург-Лотаринзький звернувся до Конституційного суду Австрії з проханням розглянути відповідність конституційного положення про вибори, згідно з яким членам сім'ї «правлячих або колись правлячих монарших домів» забороняється балотуватися на пост австрійського президента. Позивач вважає, що тим самим порушується «просте право людини».
Річ у тому, що в Австрії, яка після Першої світової війни стала республікою, ще з 1919 року діє закон про заборону для нащадків і родичів монархів виставляти свою кандидатуру на виборах президента. Однак політикою їм займатися ніхто не забороняє. Той же Ульріх Габсбург-Лотарінгський займає на даний час пост депутата в міській раді містечка Вольфсберг в Карінтії. До того ж, далеко не він є основним претендентом на австрійський трон.
До цих пір живий рідний син імператора Карла, 97-річний Отто фон Габсбург-Лотаринзький. В Австрії, куди він отримав можливість повернутися лише в травні 1961 року (вперше за 42 роки поневірянь) після зречення від престолу і відмови від влади, його називають просто Отто. У країні до цих пір діє строга заборона на титули (частка «фон» позначає дворянське положення). Зараз Отто Габсбург живе в Баварії, в містечку Пекинг біля Мюнхена. Займається письменницькою діяльністю, інколи відвідує світські заходи, але все рідше і рідше. Здоров'я його останнім часом значно погіршало. До 2007 року Отто був главою імператорського дому Габсбургів і довший час був найвірогіднішим кандидатом на віденський трон.
Все життя Отто Габсбург багато подорожував, виступав з лекціями в різних країнах Європи, Латинської Америки, Близького і Далекого Сходу, в США і Канаді. Він знає декілька мов. Щонеділі його статті про міжнародні відносини з'являлися в світовій пресі. За свою різносторонню діяльність Отто Габсбург був обраний членом Французької Академії гуманітарних і політичних наук, Іспанської Королівської Академії , Португальської Академії культури, членом Пен-клубу, удостоєний ряду літературних премій. Він написав 25 книг з політології, зокрема з питань європейської єдності. Ще перед війною Отто став учасником пан’європейського руху, а в 1973 р. очолив Пан-Європейський Союз. Переконаний прибічник об'єднаної Європи, Отто Габсбург з 1978 р. є депутатом Європейського парламенту від християнсько-соціального союзу. В Австрії Отто Габсбург вельми авторитетний і популярний. Про це свідчить навіть той факт, що він є почесним громадянином багатьох австрійських міст.
Син Отто фон Габсбурга Карл, народжений 1961 року, є другим у списку спадкоємців. Він – громадянин Австрії. На початку 1990-х став членом Європарламенту від Австрійської народної партії. У 2007 році перейняв від батька титул глави дому Габсбургів-Лотаринзьких. На даний час працює в ООН. У 1997 році у нього народився син Звонімір, який теоретично також може претендувати на вже не існуючий трон двоєдиної монархії.
Нинішній глава іншої лінії Габсбургів, Тосканської, ерцгерцог Сигізмунд фон Габсбург-Лотаринзький, імперський принц Австрії, принц Угорщини і Богемії, великий герцог Тосканський, є найбільш наближеним за лінією походження до Франца I і Марії-Терезії, хоча Отто фон Габсбург і доводиться йому дядьком. У європейському вищому світі він славиться як прагматик і реаліст. Ні він, ні жоден з його предків ніколи не відрікався від своїх спадкових прав і титулів та не жадав республіканського паспорта. Ймовірно, тому він і проживає у Великобританії, в Іспанії ж буває доволі часто, тим більше що король Іспанії Хуан Карлос є його двоюрідним дядьком. Цікавий і той факт, що ерцгерцог Сигізмунд одружений на леді Ельзі Едмондстоун, рід якої по батьківській лінії походить від шотландського короля Роберта II, а по жіночій лінії вона є кузиною Камілли, герцогині Корнуольськой, нової дружини спадкоємця британського престолу принца Чарльза.
Імператор Карл V мав право казати, що в його імперії ніколи не заходить сонце. Габсбурги не без підстав вважали, що в своєму родоводі вони з'єднали всі благородні крові Європи. Причому власне габсбурзька кров не була домінантою. Після 1918 р. ерцгерцог Леопольд Сальватор підрахував, що у нього лише 1/16 частина габсбурзько-лотаринзької крові, а 15/16- бурбонської. Приблизно така ж картина була і у його родичів. Проте це ніколи не заважало представникам династії відчувати себе Габсбургами. Жоден з правлячих домів Європи не став впродовж історичного розвитку таким яскравим втіленням універсального наднаціонального імперського принципу панування. Однак, разом з імперією пішла в минуле і влада династії Габсбургів.
|
|
