Габсбурги та «Пан-Європа» |
Після смерті Коденгофа-Калергі, засновника пан’європейського руху, у 1973 році міжнародним президентом Пан’європейської унії було обрано Отто фон Габсбурга. Політична діяльність Отто фон Габсбурга на той час була сконцентрована не тільки на Австрії та Дунайських регіонах, а й спрямовувалась на об’єднання Європи.
12 травня 1973 Отто фон Габсбург підписав Основоположну Декларацію Міжнародної Пан’європейської Організації, в якій рух висловлюється «за якомога раніше втілення європейської конфедерації».
В 1976 році у своїй «Програмі чотирьох пунктів» Отто фон Габсбург загострив бачення Пан’європейської унії: при цьому на чолі стояло визнання Великої Європи та спротив визнавати Залізну Завісу як лінію кінцевого поділу. Отто фон Габсбург вважав, що Захід повинен шукати співпрацю не з комуністичними диктаторами, а з пригніченими народами,оскільки співіснування між свободою та тоталітаризмом неможливе на довгий строк.
Отто фон Габсбург вирішив додатково до австрійського прийняти також німецьке громадянство та стати безпартійним кандидатом за списками ХСС на прямих виборах до Європарламенту у 1979 році, що викликало гострі суперечки, як в Австрії, так і в Німеччині.
У Європарламенті Отто ініціював введення єдиного європейського паспорту, скасування кордонів, затвердження та введення 12 зірочок на блакитному тлі як офіційного символу Європи.
В 1982 році Отто фон Габсбург став старійшиною фракції Європейської Народної Партії у складі Комітету зовнішніх справ. В цей час він активно допомагає польському профспілковому руху за свободу «Солідарність», встановлює зв’язки з правозахисниками в ЧССР, підтримує паломництво Аугсбурзького Єпископа Йозефа Штімпфле до Радянського Союзу.
Історичним зламом був «Пан’європейський Пікнік» у Сопроні на кордоні між Угорщиною та Австрією 19 серпня 1989 року. На це свято листівками були запрошені громадяни НДР, зібрані у таборах для втікачів навколо Будапешта. Тоді відбулася перша масова втеча німців з НДР на свободу: 661 людина втекла до Австрії. Це було першим поштовхом до краху Єдиної Соціалістичної Партії Німеччини.
9 листопада 1989 року Пан’європейській Унії вдалось заснувати свою першу організацію в «Східному блоці», в Угорщині. Заснування та діяльність в Богемії, Моравії та Словаччині, Польщі, Румунії, Хорватії і т.д. відбулися в наступні місяці. Отто фон Габсбург мав в цей час багато ефективних виступів у ЗМІ не тільки Угорщини, але і ЧС(С)Р, НДР та Польщі.
В травні 1990 року президенту організації «Пан-Європа-Австрія» Карлу Габсбург-Лотрінгену вдалося прорвати радянську блокаду в Литві, доставити гуманітарну допомогу та передати президенту держави прапор Пан-Європи.
7-9.12.1990 відбулись міжнародні Загальні Збори Пан’європейської Унії в Празі, в яких взяли участь 400 учасників-представників 26 європейських народів і народних груп.
1991 рік був позначений розвитком середньоєвропейських організацій Пан-Європи, а також агітацією проти радянського панування в країнах Прибалтики та на Україні.
«Пан’європейське коло Альпи-Адріатика», яке засідало 19-21.04.1991, під головуванням Карла Габсбурга-Лотрінгена за участю словенських та хорватських делегатів підписало резолюцію, в якій йшлося: «Ми підтримуємо словенців та хорватів на їх шляху до незалежності».
У 1992 році, при підписанні Маастріхської угоди, Пан’європейська Унія наполягала на тому, щоб принцип субсидіарності вперше був закріплений згідно європейського права.
Сьогоднішні політичні цілі Панєвропейської Унії – це швидке та масштабне розширення Європейського Союзу на Схід. Пан’європейська Унія чітко вимагає відкриття перспективи на членство в ЄС і для України, про що свідчать слова Отто фон Габсбурга під час його візиту в Україну в червні 2007 року: «Ви – європейці,і ми – європейці. Ми повинні бути разом».
|
Габсбурги і Пан-Європа